Наталія Кузнецова переїхала до Львова з окупованого Донецька. Тут організувала унікальну у місті фотостудію для тварин «Art Pet», розповідає сайт "Львівська газета".
Як переселенка з окупованих територій, Наталя виграла одразу два гранти. Один від «Центру просвітництва та розвитку людини», що співпрацює із Литовським МЗС, другий – від Міжнародної організації по міграції. Написала бізнес-план, захистила його і отримала 1000 євро та 950 доларів.
На ці гроші жінка купила світильник для студії, фоторюкзак і планшет, на якому обробляє фотографії. А ще сервер для їх зберігання. Решту техніки привезла з собою з Донецька. Нещодавно студію відкрили для постійної роботи. Мисткиня вірить, що проект «Art Pet» буде прибутковим.
«У Львові дуже багато фотостудій, багато фотографів. Але я не знайшла такої, де можна спокійно знімати тварин. Особливо великих. Та й взагалі в оті всі декорації, на красиві дивани не дуже радо пускають домашніх улюбленців. Ну бо це ж шерсть, а за годину там будуть маленьку дитинку фотографувати, наприклад», – пояснює Наталя.
Вона вважає, що тварини теж повинні мати гарні фото.
«От буває, що тваринку пострижуть гарно. То чому б не зробити їй фото? І на аватарку господарю буде нова фотографія. Експрес-фото в мене коштує 150 гривень. Та це ж кави попити…».
А ще студія потрібна тим, хто розводить і продає тварин. Адже гарне фото в оголошенні – половина успішного продажу. Власне, на них і зроблена ставка.
На відкриття «Art Pet» до Наталі Кузнецової прийшло зо два десятки людей, привели з собою і домашніх улюбленців. Власниця  всіх радо зустрічає, декого навіть фотографує на пам’ять.
У Донецьку до війни у Наталі був власний котячий розплідник. Вона 9 років розводила і продавала сомалійських кішок.
«Сомалікана» була заснована в 2006 році. Це була зіркова справа Наталі Кузнецової. Її коти брали участь і перемагали у престижних українських та міжнародних конкурсах.
«Мої кішки живуть по всьому світу. В Індонезії є, у США, у Таїланді. От хіба що в Австралії нема», – сміється.
Та потім почалася війна, розплідник довелося закрити.
«Та ми тільки між двома містами вибирали. Мав бути або Київ, або Львів».
Але Київ виявився дорожчим, тож обрали Львів. Хоча не мали тут родичів чи знайомих. Взагалі до переїзду у цьому місті Наталя була лише двічі.
«Ну, тут аргументи сильніші були: Львів до Європи ближче, – це раз. А ще він далеко від Донецька».
Тим, що відбувається в Донецьку, Наталя старається не перейматись. Бо має великі надії на свою фотостудію. А у вільний час, аби не думати про важке, робить хорошу справу – знімає бездомних тварин, яких треба прилаштувати. Має щасливу руку, бо цуцики з її фото таки знаходять дім.