Топ-5 маловідомих фактів про Сихів від гіда Петра Радковця

Чому Сихів не кримінальний та чи проводять там екскурсії: найвідоміший гід Львова Петро Радковець розповів про найбільший спальний район міста, пише 032.ua.

Звідки взялась назва?

Однією з найпопулярніших версій появи назви Сихова є походження від вислову «Я си ховаю». Територія району – це віддалене місце: від залізничної станції «Сихів» до Галицького базару – рівно 7 кілометрів.

«Тут слід враховувати етнографічні моменти і те, що галицька мова дещо відрізняється від літературного зразка. Якщо у Полтаві – столиці української мови, чи в Києві сказали б «Я ховаюся», то галичанин, перебуваючи далі від центру, казав «Я си ховаю», – пояснює Петро Радковець.

Поле бою – Сихів

Протистояння столітньої давнини – українсько-польські бої 1918-го року відбувались і на Сихові.

«Існує навіть старе фото, де на станції «Сихів» зупинився панцерник (бронеавтомобіль) українських січових стрільців».

(НЕ)кримінальний район

Населення Сихова перевищує населення Ужгорода, до прикладу. Відповідно, рівень злочинності тут також буде вищим.

«Років 5-7 тому я читав про те, що Сихів – один з найбільш криміногенних районів в Україні. Насправді це суб’єктивне твердження, а визначати цей показник у порівнянні з іншими районами та містами – неправильно. Тим паче, що ситуація змінюється щодня», – каже екскурсовод.

Читайте також: Львівські відеоблогери зняли Сихів з висоти пташиного польоту (ВІДЕО)

Містика по-сихівськи

Далеко не всі знають, що Львівський ізоляторний завод збудований на цвинтарі. Раніше тут хоронили людей. На віддаленій частині території заводу упродовж довгого часу можна було побачити хрести.

«Знаєте, чим відрізняється легенда від правди? Перша – завжди передбачувана, інша – суха і не завжди цікава. Те саме можна сказати й про містику Сихова», – жартує пан Петро.

Екскурсії житловим масивом

На рахунку гіда, окрім безлічі оглядин популярного центру з Площею Ринок – п’ять екскурсій спальним районом.

«Сихів – місце, де я прожив перші місяці свого життя. Це район, у якому опинилась моя мати після депортації і моє дитинство пов’язане саме з ним. Тут є про що розповісти і що показати», – упевнений Петро Радковець.