Сьогодні відзначають Стрітення Господнє

Стрітення Господнє – одне з найбільших християнських свят, яке відзначають на 40-й день після Різдва – 2 (15) лютого.

Урочисто відзначати це свято почали з кінця V століття. Відзначають його в пам’ять про те, як Марія принесла до Єрусалимського храму Ісуса Христа на 40-й день після Його народження. Закон, описаний у Старому Заповіті, постановляв, що жінка, яка народила хлопчика, 40 днів (а дівчинку – 80 днів) була ритуально нечистою. Після проходження цього часу для очищення кожна мати мала принести до святині пожертву. Після цього жінка вважалась очищеною. Марія виконала припис закону і принесла в жертву дві горлиці.

Коли Марія разом із Йосифом принесла Ісуса до храму, їх зустрів там сивий старий Симеон, який чекав зустрічі з Господом вже багато років. Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був праведником і від Духа Святого був звіщений, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа. Перед смертю старець Симеон сповістив, що Немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде «на служіння спасіння людей». Звершивши все згідно з законом Господнім, Марія і Йосиф повернулися до Назарету в Галілею.

У народі вважають, що цього дня зима зустрічається з весною. У давнину вважали, що «Як капає зі стріх, так капатиме й з вуликів», а якщо на Стрітення є відлига, то знову треба чекати на холоди і пізню весну.

Селяни спостерігали цього дня чимало хліборобських прикмет:

• ясна і тиха погода віщує добрий урожай і роїння бджіл;
• вітер – погана ознака;
• відлига – чекай пізньої весни;
• як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі, то жди ще стужі (як нап’ється півень води, то набереться господар біди).

У цей день ворожили, виставляючи тарілку із зерном на ніч надвір (якщо ранком роса – врожай, нема роси – погана ознака).

У церквах цього дня святять воду і свічки. Такі свічки називають стрітенськими, або у інших звичаях «громичними», бо їх ставили перед образами під час грози, щоб захистити людей і худобу від блискавки.

Коли приходять із церкви в день Стрітення, запалюють «громичну» свічку – «щоб весняна повінь не пошкодила посіви і щоб мороз дерева не побив». Від «громичної» свічки і саме свято Стрітення називалось колись ще й «Громиця».
Освячену цього дня у церкві воду використовували проти «пристріту». Нею кропили тварин і людей у найвідповідальніші моменти життя.